Розвиток протитуберкульозної служби у м.Мелітополь

Протитуберкульозні заходи у місті Мелітополі почали проводитися з 1923 року.

У 1923 році у м. Мелітополі був проведений «День білої ромашки», на якому було зібрано 1433 карбованця 15 копійок , а також продукти харчування. В цьому ж році при міський лікарні було виділено 4 ліжка для хворих на туберкульоз.

В 1924 р. при інфекційній лікарні виділяються 10 ліжок, яки обслуговуються лікарем і фельдшером.

Тубдиспансер із стаціонаром на 25 ліжок організовано у Мелітополі в 1925 році. Головним лікарем працювала Натанзон Антоніна Яківна.

З 1929р. – 1941р. головним лікарем був Цидулко Єфим Петрович.

У 1930 році відкрито нічний санаторій на 25 ліжок і придбано рентгенівський апарат . Набагато покращала діагностика туберкульозу.  Почали проводити постановку проби Пірке по школах.

Після звільнення м. Мелітополя  у 1944 році протитуберкульозний диспансер знаходився у домі немовляти із стаціонаром на 25 ліжок ( головний лікар Коцюба Раїса Федорівна).

Післявоєнні роки характеризуються збільшенням росту захворювання здебільшого відкритою формою туберкульозу та смертності. Основним методом лікування був штучний пневмоторакс.

З 1945 року почала проводитись вакцинація новонароджених; з 1946 року ревакцинація школярів та підлітків, що зумовило зниження захворювання та інфікованності серед цього контингенту. Головним лікарем з 1946 р. -1952 р. була Метелева Ганна Семенівна. Тубдиспансер знаходився в приміщенні міської поліклініки, стаціонар в приміщенні дитячих ясел на 50 ліжок, працювало 4 лікаря.

В 1947 році на території інфекційної лікарні було відчинено туберкульозне  відділення для дітей на 25 ліжок.

У 1948 році придбано рентгенівський апарат, що надало можливість проводити профілактичний огляд населення. Було оглянуто 3918 чоловік, БЦЖ зроблено 536.

В 1950 році у приміщенні колишньої дитячої консультації по вулиці Свердлова розташовано тубдиспансер, стаціонар для дорослих на 50 ліжок переведено у приміщення колишнього гуртожитку  по вулиці Дзержинського.

З 1952 року посилились профілактичні заходи у м. Мелітополі: проводилась ревакцинація неорганізованих дітей та дорослих до 30 років – 1609 чоловік. Головним лікарем призначено Бариліну Ніну Михайлівну (1952р. – 1974 р.) Було придбано стаціонарний флюорограф, що дало можливість проводити масові флюорообстеження населення – обстежено 16819 чоловік. У цьому ж році виділено 10 ліжок у дитячому відділенні для лікування туб менінгіту, але хворих там знаходилось 25. Було впроваджено ендолюмбальне введення стрептоміцину.

У 1953 році тубсанаторій перепрофільован для хворих на кістково-суглобний туберкульоз.

В 1958 р. відкрито стаціонар на 50 ліжок для лікування дитячого та підліткового туберкульозу.

З 1962 р. у місті проводиться щеплення проти туберкульозу внутрішньом’язовим методом.  Згідно Постанови ради Міністрів з 1962 року до боротьби з туберкульозом залучено загально медичні установи, санепідстанція. Більше коштів почало виділятись на лікування , харчування, покращення житлових умов хворих, лікарняні   листи видавалися строком до 10 місяців.

У 1964 році у лісопаркової зона завершено будівництво нового стаціонару, в якому окрім хворих з активним туберкульозом лікувались інваліди Вітчизняної війни Запорізької області, які були на обліку по туберкульозу(керівник госпіталю Бункін Борис Ісакович).

З 1968р. – 1971 р. головним лікарем став Богданов Володимир  Павлович. У лікарні були створені всі умови для повноцінного лікування, придбано новий рентгенівський апарат, відкрито кабінет ЕКГ, функціональної діагностики, клінічної, бактеріологічної лабораторії та інгаляторій. Лікарня була базовою для лікування вперше захворівших з бактеріовиділенням та деструкцією легень. Застосовані індивідуальні строки лікування з послідовністю в лікуванні між стаціонаром , диспансером, санаторієм. Ефективність лікування зросла на 30 %. У 1971 році придбано автобус з флюорографічним апаратом, що надало можливість проводити профогляди на підприємствах, школах та серед неорганізованого населення. В міський поліклініці було встановлено стаціонарний флюорограф, на якому обстежувались всі хто звертався по медичну допомогу. Це підвищило ефективність флюорообстежень, завдяки чому зменьшилась кількість особливо – небезпечних випадків. План профілактичних оглядів щорічно виконувався .

З 1973 року ведеться амбулаторне контрольоване лікування на здравпунктах і школах. Широкі державні заходи по профілактиці туберкульозу, раннє виявлення та лікування привели до зниження захворювання та смертності  у місті. З 1973р. проводяться масові огляди неорганізованого населення , відповідно наказу Мінздрава, на все населення заведена флюорокартотека , на основі якої щорічно плануються і проводяться профогляди. Щорічно оглядалось близько 100 тисяч чоловік.

З 1974 р.  – 1980 р. головним лікарем тубдиспансера працює Столяров Михайло Миколайович.

У 1976 році організовано Міжрайонний протитуберкульозний диспансер, у сферу обслуговування ввійшли Мелітопольський та Приазовський райони з населенням 94 тисячі чоловік.

Було упорядковано облік і диспансеризацію хворих та контактних осіб, поліпшилась якість профілактичних оглядів. В районах як і в місті запроваджено навчання і переатестація середніх медичних працівників, які займаються туберкулінодіагностикою і вакцинацією.

З 1980 року головним лікарем тубдиспансера працює Зінченко Вячеслав Петрович.

В 1982 році диспансерне відділення переїхало у приміщення колишньої школи, загальною площею біля 500м². Прийом проводять  7 дільничних фтизіатрів, відкрито кабінет УЗД.

В 1983 році придбано новий пересувний флюорографічний автобус  « Мобікс – 03», що надало можливість обслідувати і сільське населення.

В 1985 році у стаціонарі встановлено новий рентгенівський апарат РУМ 20 з томографом, відкрито лазерний кабінет.

У 1993 році Мелітопольський міжрайонний диспансер увійшов до складу обласного об’єднання « Фтизіатрія». Це надало можливість цілеспрямовано використовувати усі можливості для подальшого ефективного обслуговування хворих.

У 2003 році придбано новий пересувній флюорограф на базі автомобіля КАМАЗ.

У 2005 році Мелітопольський міжрайонний  протитуберкульозний диспансер перейменовано у КУ «Мелітопольський  протитуберкульозний диспансер». У диспансері працювало 150 чоловік, з них 13 лікарів.

Відповідно до  Рішення Запорізької обласної ради сьомого скликання тридцять четверта сесія від 12.12.2019 № 23 комунальну установу «Спеціалізоване територіальне медичне об’єднання «Фтизіатрія» комунальну установу «Мелітопольський протитуберкульозний диспансер» Запорізької обласної ради припинено шляхом приєднання до комунальної установи «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради (далі – Обласний диспансер). Відповідно до п.45 п.п. 8 створено в складі Обласного диспансеру відокремлених структурних підрозділів на базі припинених комунальних установ, що приєднуються до Обласного диспансеру.

Відповідно до  Рішення Запорізької обласної ради сьомого скликання тридцять четверта сесія від 12.12.2019 № 24 комунальна установа «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради з 01.03.2020 року припинив свою діяльність  шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради (далі – Центр).

Станом на 01.08.2020 Мелітопольське протитуберкульозне відділення розгорнуто на 70 ліжок. Також, надається амбулаторно-поліклінічна допомога населенню м.Мелітополь, Мелітопольського та Приазовського районів.