Лікар будь-якої спеціальності повинен оцінити загальний клінічний статус хворого, у якого він виявив зазначені вище скарги та особливості анамнезу. Зокрема, слід визначити температуру тіла, артеріальний тиск, частоту дихання (може бути більша від норми – 16—18 дихань за 1 хв), форму грудної клітки (може бути асиметрична, емфізематозна зі збільшеними міжреберними проміжками). Будь-які відхилення підчас перкусії, визначення голосового тремтіння, аускультації (будь-які хрипи, жорстке чи відсутнє дихання над певними ділянками легенів) повинні спонукати лікаря до направлення пацієнта на рентгенологічне дослідження, а потім за наявності будь-яких рентгенологічних змін — до проведення триразової мікроскопії мокротиння.

Звичайно лікар повинен звернути увагу на стан шкірних покривів, вираженість підшкірної жирової клітковини, стан видимих слизових оболонок, нігтьових фаланг, а також на стан серцево-судинної системи та інших органів і систем.

У подальшому тактика має бути такою:

1. Якщо немає симптомів та анамнезу, що свідчить про підозру на туберкульоз легень, і типових фізикальних змін, то підозра на туберкульоз виключається.

2. Якщо є симптоми (кашель протягом 2—3 тиж і більше та ін.) і/чи анамнез, що свідчить про підозру на туберкульоз легень, і/чи типових для туберкульозу фізикальних змін, то підозрюють туберкульоз легень і хворого направляють на рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.