Незважаючи на те що в багатьох регіонах надання протитуберкульозної допомоги здійснюють на рівні області, діагностика і лікування хворих на туберкульоз на районному рівні також дуже важливі. Найчастіше первинна діагностика туберкульозу відбувається на рівні району. Там же хворі можуть завершити курс лікування. На районному рівні здійснюється спільна робота лікувальних закладів ЗЛМ (поліклінік, сільських лікарень, ФАПів), куди пацієнт звертається за первинною допомогою. Крім того, ведеться спільна робота з лікувальними закладами обласного рівня, куди хворого на туберкульоз переводять для подальшого лікування.

У кожному районі є центральна районна лікарня (ЦРЛ) — головний лікувальний заклад району, у структурі якої знаходиться протитуберкульозний кабінет, де працює районний фтизіатр. У великих районах є районний протитуберкульозний диспансер з госпітальним відділенням чи без нього. Головний лікар ЦРЛ чи районний фтизіатр (лікар протитуберкульозного кабінету чи районного протитуберкульозного диспансеру) призначається районним координатором.

Районний координатор, крім інших обов’язків, відповідає за ведення “Журналу реєстрації випадків туберкульозу в районі” (ТБ 03) і проведення спільної роботи закладів ЗЛМ і протитуберкульозної служби районного й обласного рівнів.

Основними обов’язками районного координатора є:

1. Впровадження стратегії ВООЗ із залученням закладів протитуберкульозної служби разом із закладами ЗЛМ.

2. Заведення “Журналу реєстрації випадків туберкульозу в районі” (ТБ 03), контроль за його заповненням і за проведенням мікроскопії мокротиння і посіву як до початку, так і в процесі лікування, за правильністю реєстрації результатів цих досліджень.

3. Контроль лікування хворих на туберкульоз на районному рівні.

4. Спостереження за тим, щоб:

а) призначалися правильні режими антимікобактеріальної терапії;

б) протягом усього курсу лікування пацієнт приймав препарати в присутності медичного працівника;

в) дотримувалися терміни лікування, а пацієнти, що пройшли повнийкурс лікування, виписувалися після консультації з медичними працівникамиобласного рівня щодо остаточного наслідку лікування;

г) мокротиння досліджувалося на наявність М. tuberculosis і у встановлений термін відсилалося в обласну референс-лабораторію для проведення культурального дослідження.

Якщо пацієнти проживають далеко від лікарні і не можуть до неї дістатися, то районний координатор повинен проінструктувати фельдшерів і медичних сестер на місцях про порядок збирання мокротиння в таких пацієнтів і доставки його в найближчу лабораторію для дослідження. Необхідно простежити за тим, щоб ці настанови виконувалися.

5. Надання допомоги медичним працівникам у розширенні можливостей щодо виявлення випадків туберкульозу всіма районними лікувальними закладами (ЗЛМ та протитуберкульозного диспансеру).

6. Облік запасу протитуберкульозних препаратів, контейнерів для збирання мокротиння, предметних скелець, лабораторних реактивів і звітних форм на районному рівні.

7. Розроблення і проведення разом з обласними і неурядовими закладами заходів щодо санітарної освіти і забезпечення необхідним навчальним матеріалом хворих на туберкульоз і всього населення.

8. Проведення протиепідемічної роботи в осередках туберкульозної інфекції, насамперед у сільських районах, де можливі випадки пізньої діагностики,первинної лікарської стійкості і випадки смерті від туберкульозу.