За наявності у хворого симптомів і анамнезу, що свідчать про підозру на туберкульоз легень, лікар повинен направити такого пацієнта на рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.

Це може бути:

• крупнокадрова або цифрова флюорографія грудної клітки в двох проекціях — прямій і бічний;
• рентгенографія органів грудної клітки (бажано в двох проекціях — прямій і бічний);
• якщо на певному рівні медико-санітарної допомоги в даний час немає можливості зробити флюорографію чи рентгенографію, то можна застосувати будь-які інші методи рентгенологічного дослідження, навіть рентгеноскопію органів грудної клітки, хоча вона мало інформативна.

Методикою аналізу рентгенологічних даних повинен володіти кожний лікар, особливо лікар-терапевт, сімейний лікар та інші. Туберкульоз легень на рентгенограмі визначається наявністю патологічних змін. Однак рентгенологічний метод не є надійним методом діагностики, тому що схожі зміни можна спостерігати не тільки в разі туберкульозу легень, але й за наявності інших 250 симптомів, синдромів і захворювань легень. Хоча зміни в легенях, які виявлені під час рентгенологічного дослідження, можуть допомогти лікарю запідозрити туберкульоз, проте лише виявлення мікобактерій туберкульозу в мокротинні хворого є абсолютним підтвердженням діагнозу. Адже за будь-якої інфекційної патології, в тому числі в разі туберкульозу, потрібне встановлення етіологічного діагнозу, яке можливе за умов виявлення збудника.

Слід зазначити, що під час рентгенологічного дослідження органів грудної клітки в 2 проекціях можна виявити порожнину, округлу тінь, затемнення в легеневій тканині (в тому числі синдром середньої частки), поодинокі або множинні вогнищеві тіні в легеневій тканині, чарункуватість легеневої тканини, збільшення коренів легень, фіброторакс, обмежений цироз, фіброз різних розмірів, фіброзні тяжі, пневмосклероз, зміни плеври (зрощення, плевральні нашарування, звапнення), деформації, петрифікати тощо. У разі виявлення будь-яких патологічних змін в легенях, незалежно від того, підозра на яку патологію, виникає поряд з іншими дослідженнями для підтвердження чи виключення підозри на цю патологію завжди слід проводити дослідження мокротиння на наявність кислотостійких бактерій.

Отже, зважаючи на те, що виявлення хворих на туберкульоз — це скринінг, то лікареві загальної практики достатньо визначити, чи є якісь зміни на рентгенограмі, чи немає, не вдаючись у подробиці, оскільки від цього залежать подальші дії лікаря.

У подальшому тактика має бути такою:

1. Якщо в легенях немає жодних рентгенологічних змін, то підозра на туберкульоз виключається.

2. Якщо в легенях є будь-які рентгенологічні зміни, то підозрюють туберкульоз легень і хворого направляють на триразову мікроскопію мазка мокротиння.