Пізня діагностика туберкульозу очей може закінчитися для хворого втратою зору. У цій галузі спостерігається гіподіагностика. Про це свідчить той факт, що на адміністративних територіях України, де немає фтизіоокуліста, захворюваність на туберкульоз очей в 2,5 разу менша, ніж на територіях, де працює фтизіоофтальмолог.

Якщо хворі з увеїтом, кератоувеїтом протягом 3—4 тиж неефективно лікувалися антибактеріальними та кортикостероїдними препаратами, то слід зазначити можливість туберкульозного увеїту.

Діагностичну туберкулінову пробу таким хворим треба проводити з поступовим підвищенням дози туберкуліну до 50 ТО, причому щоразу слід оцінювати вогнищеву реакцію в ураженому оці. З цих міркувань таке дослідження повинен проводити фтизіоокуліст.

Проводячи диференціальну діагностику туберкульозу очей, слід враховувати можливу наявність у хворого сифілісу, бруцельозу, саркоїдозу, ревматизму, токсоплазмозу, вірусних інфекцій.

Окуліст загального профілю повинен запідозрити туберкульозний процес за наявності сальних преципітатів, гранульом на райдужці, вогнищ ураження судинної оболонки.

На консультацію до фтизіоокуліста направляють:

• усіх осіб, які мали контакт з хворими з активною формою туберкульозу;
• хворих із гіперергічною реакцією Манту чи віражем туберкулінової проби;
• хворих, у яких часто діагностують пневмонію, цукровий діабет;
• хворих із запальними змінами очей, яких неефективно лікували звичайними методами протягом понад 2 міс;
• хворих із специфічною офтальмологічною картиною (великі сальні преципітати, ексудат в передній камері ока, формування грубих задніх синехій, гоніосінехій, глибокі інфільтрати рогівки з великою зоною перифокального запалення, глибока васкуляризація, кератити);
• хворих із хоріоретинітами з характерною пери папілярною і екваторіальною локалізацією вогнищ у ділянці поширення задніх коротких війних артерій чи кінцевих капілярів цих судин (вогнища не зливаються).

У разі направлення до фтизіоокуліста треба зробити такі дослідження:

• рентгенограму органів грудної порожнини;
• загальний аналіз крові й сечі;
• зібрати фтизіатричний анамнез;
• зібрати анамнез щодо попереднього лікування хворого;
• реакцію Вассерманна;
• ревматологічні проби.

Такий підхід, може суттєво зменшити частоту діагностичних помилок у разі туберкульозу очей.