Головна сторінка Контакти Новини
Про центр Туберкульоз Звітні дані Державні закупівлі Платні послуги ТБ/ВІЛ

Міфи про туберкульоз

Туберкульоз – це інфекційне бактеріальне захворювання, яке найчастіше вражає легені. Заразитися може будь-хто. Та захворіти не можна через спільне користування посудом, їдучи у громадському транспорті чи користуючись спільним милом.

За даними МОЗ, найпоширенішими міфами про захворювання на туберкульоз є такі твердження:

МІФ № 1. Туберкульозом можна заразитися під час користування речами, предметами побуту людини, яка хворіє. Також якщо з’їсти страву, яку приготував хворий або через користування спільним посудом.

 

ПРАВДА. Заразитися туберкульозом можна через повітря під час тривалого перебування у закритому приміщенні разом з хворим, що кашляє та не лікується.

МІФ № 2. Дезінфектори та мило вберігає від цієї хвороби.

ПРАВДА. Єдиний спосіб знизити ризик зараження – регулярне провітрювання. Приміщення медзакладів, де лікують таких пацієнтів, повітря опромінюють ультрафіолетом.

 

МІФ № 3. На туберкульоз частіше хворіють люди із неправильним способом життя.

ПРАВДА. Захворіти на туберкульоз може будь-хто. Та найбільше до зони ризику підпадають ті, хто постійно контактує із хворим, ВІЛ-інфіковані, ті, хто має автоімунні захворювання та цукровий діабет. А ще ті, яким трансплантували органи або кістковий мозок.

 

МІФ № 4. Раніше краще контролювали поширення туберкульозу, бо усіх зобов’язували робити флюорографічне обстеження.

ПРАВДА. Флюорографічне обстеження ефективно не відображає наявність захворювання на туберкульоз. Нині для цього застосовують методи лабораторної та радіологічної діагностики. Та під час будь-якого звернення до сімейного лікаря, останні мають опитувати своїх пацієнтів на предмет симптомів (тривалого кашлю, підвищеної температури, пітливості, слабкості, схуднення тощо). У разі підозри або схильності до туберкульозу, пацієнта мають направити на обстеження та аналізи.

МІФ № 5. Хворий на туберкульоз є небезпечним для оточуючих, так само, як і людина, що перехворіла.

ПРАВДА. Небезпеку зараження становить лише людина, яка хворіє на туберкульоз легень, кашляє і не лікується. У разі правильного прийому ліків, через декілька тижнів після початку лікування, хворий уже не є заразним.

МІФ № 6. Захворіти можна у громадському транспорті, кафе, магазині.

ПРАВДА. Туберкульоз передається під час перебування поруч із хворим протягом трьох місяців поспіль до початку лікування. При цьому щодня контакт із нею має бути близько восьми годин.

МІФ № 7. Туберкульоз краще лікувати на стаціонарному лікуванні. Там пацієнта ізолюють, а через ін’єкції ліки засвоюються краще.

ПРАВДА. Найефективніше лікування захворювання – це регулярний прийом ліків пацієнтом, який перебуває вдома. Однак за цим має наглядати лікар. Препарати йому можуть приносити додому або за ними людина самостійно може звернутися до медзакладу.

Доцільність такого формату лікування фахівці МОЗ обґрунтовують такими фактами:

  • Лікування на туберкульоз тривале та потребує від 6 до 20 місяців;
  • У більшості хворих покращується самопочуття через декілька тижнів після початку лікування. Через це особливий догляд пацієнт не потребує;
  • Більшість ліків від туберкульозу краще приймати в пігулках. У разі необхідності, уколи медпрацівники можуть зробити у пунктах амбулаторного лікування.

МІФ № 8. Туберкульоз залишиться на усе життя.

ПРАВДА. Навіть тяжкі випадки туберкульозу виліковують. Проте, якщо людина приймає препарати нерегулярно, робить перерви або повністю відмовляється від лікування, збудник захворювання набуває медикаментозної стійкості. У такому випадку лікування буде тривалішим та менш ефективним

МІФ № 9. Ліки від туберкульозу викликають побічні реакції, тому варто надавати перевагу «народними» методами.

ПРАВДА. Лікування туберкульозу наразі обумовлено лише спеціальними антибактеріальними ліками. Тому одужання без перевірених препаратів неможливе.

МІФ № 10. Вакцинацію від туберкульозу людина важко переносить, а місце ін’єкції довго не загоюється. Імунізація ж не захищає від захворювання.

ПРАВДА. Від туберкульозу вакцинують на 3-5 день життя дитини. Ускладнення трапляються менше ніж в 1%.

Нагноєння та скоринки на місці ін’єкції – це нормальна реакція організму, яка може тривати до 6 місяців. У цей час у людини формується імунітет до хвороби.

Сама ж вакцинація не може на 100% захистити від захворювання, однак знижує ризик.