Туберкульоз — це інфекційне захворювання, що викликається збудником мікобактеріями туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), яке характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і тканинах (специфічне туберкульозне запалення) у поєднанні з неспецифічними реакціями та поліморфною клінічною картиною, що залежить від форми, стадії, локалізації та поширеності патологічного процесу.

МБТ можуть потрапляти в організм різними шляхами — аерогенним, ентеральним, через пошкоджену шкіру, слизові оболонки. В залежності від місця інвазії МБТ, вогнище запалення, або первинний афект, може утворюватись в легенях, мигдаликах, кишечнику та ін. У відповідь на утворення первинного афекту розвивається специфічний процес в регіонарних лімфатичних вузлах і формується первинний туберкульозний комплекс, також у результаті первинного ураження може розвиватись туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, плеврит, вогнищевий туберкульоз. Вторинне туберкульозне ураження може виникати ендогенним (реактивація персистуючих форм МБТ в організмі) та екзогенним шляхом (нове, повторне ураження МБТ) і характеризується великим різноманіттям клінічних форм легень та позалегеневого туберкульозу.

Клінічна картина туберкульозу залежить від локалізації туберкульозного ураження, характеризується симптомами інтоксикації та симптомами ураження того чи іншого органу. Для всіх локалізацій туберкульозу характерний інтоксикаційний синдром — фебрильна або субфебрильна температура тіла, схуднення, втрата апетиту, підвищена пітливість, слабкість.

Мета діагностики туберкульозу спрямована на переривання передачі збудника захворювання і ліквідацію джерел інфекції шляхом виявлення епідеміологічно найнебезпечних хворих, що виділяють з харкотинням мікобактерії туберкульозу.

Удосконалення виявлення, діагностики і лікування туберкульозу є пріоритетним напрямком розвитку системи протитуберкульозної допомоги.

Відповідно до концепцій Національних програм по боротьбі з туберкульозом різних країн, у тому числі й України, виявлення хворих на туберкульоз проводиться в лікувальних установах загальної медичної мережі персоналом цих установ. Діагноз туберкульозу повинний бути підтверджений у спеціалізованій протитуберкульозній установі. При цьому метою всіх заходів є максимально можливе виявлення підозрілих у відношенні туберкульозу осіб з клінічними чи рентгенологічними симптомами, які повинні бути обстежені для підтвердження або виключення діагнозу туберкульозу.

Своєчасна діагностика туберкульозу органів дихання є важливою спільною задачею фтизіатрів і лікарів багатьох інших спеціальностей, від успішного виконання якої багато в чому залежать здоров’я і благополуччя нашого суспільства. У той же час грамотне використання сучасних діагностичних можливостей в умовах загальної цілком виправданої фтизіатричної сторожкості буде сприяти скороченню випадків гіпердіагностики туберкульозу і можливих ятрогенних наслідків невиправданої протитуберкульозної терапії.

Лікування розпочинають зразу ж після встановлення діагнозу туберкульозу.

Мета лікування хворих на туберкульоз це виліковування захворювання з максимально можливим відновленням стану організму й функцій враженого органу. Важливо відновити працездатність, якість життя та соціальний стан. В більшості випадків досягається виліковування туберкульозу. У частини хворих неможливо вилікувати туберкульоз, тому що існує межа лікування, яка є різною для кожної категорії хворих на туберкульоз.

Критерії виліковування туберкульозу є:

– завершений та повноцінно проведений основний курс хіміотерапії.
відсутність або зникнення клінічних та лабораторних ознак туберкульозного запалення;
– стійке припинення бактеріовиділення, яке підтверджене мікроскопічним та культуральним дослідженням матеріалу;
– загоєння каверн в легенях та розсмоктування (або ущільнення) інфільтрації та вогнищ; відсутність рентгенологічних ознак туберкульозу легень або інших органів у результаті завершення його інволюції, що відображено припиненням процесу розсмоктування туберкульозних змін у легенях, плеврі, або інших органах.
– відновлення функціональних можливостей та працездатності.

Чи Можна лікуватися від туберкульозу вдома?

ТАК  МОЖНА

В Запорізькому регіоні, як і в Україні в цілому, все ширше запроваджується амбулаторне лікування туберкульозу. Основа – безпечність для оточуючих. Хворий може повернутися додому із стаціонару, коли перестане виділяти туберкульозну паличку в навколишнє середовище або може починати лікуватися вдома з самого першого дня. Можна бути з близькими, вчитися, працювати, а необхідну медичну допомогу отримувати у тому медичному закладі, у якому буде комфортно.

Рішення про тривалість стаціонарного етапу лікування або його не потрібність приймається лікуючим лікарем на підставі оцінки результатів клінічних, лабораторних та інструментальних методів обстеження та з урахуванням відносних переваг та ризиків для кожного пацієнта індивідуально.

Людина може лікуватися вдома, якщо:

• хворий не виділяє туберкульозну паличку в оточуюче середовище, (за умови задовільного стану та переносимості лікування), тож такі пацієнти можуть лікуватись амбулаторно впродовж усього курсу лікування;
• бактеріовиділення припинено через три тижні ефективного лікування, призначеного за достовірними результатами тестів та висновком лікарсько-консультативної комісії;
• відсутній тяжкий клінічний стан, ускладнення захворювання, виражені побічні реакції, потреба в хірургічному лікуванні тощо – визначається лікарем;
• є можливість забезпечити безперервне ефективне лікування в амбулаторних умовах – слід зауважити, що сучасні моделі такого лікування ТБ надають можливість обрати найбільш зручний формат отримання ліків для кожного пацієнта;
• для пацієнтів з позалегеневим ТБ (за умови задовільного стану та переносимості лікування).

Як здійснюється процес лікування за межами стаціонару:

Лікар-фтизіатр спрямовує хворого разом з відповідною медичною документацією до лікаря первинної медичної допомоги (далі – ПМД), з яким пацієнт уклав декларацію. З цього часу розпочинається динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнта з діагнозом туберкульоз на амбулаторному етапі, що включає комплекс діагностичних та лікувальних втручань, які передбачені галузевим стандартом у сфері охорони здоров’я. І це, насамперед, щоденний контроль (включаючи вихідні та святкові дні) за прийомом протитуберкульозних препаратів, щоденне опитування щодо наявності побічних реакцій, контроль проходження пацієнтом консультацій фтизіатром, мікробіологічних, клініколабораторних та інструментальних досліджень у процесі лікування відповідно до календаря моніторингу лікування та за показаннями.

Яка роль пацієнта в подоланні хвороби і чого він має чітко дотримуватись:

• регулярно приймати прописані протитуберкульозні ліки;
• проходити всі призначені лікарем обстеження;
• повідомляти про будь-які зміни у самопочутті.

Якими інноваційними методами контролюється лікування вдома:

В області широкої популярності при амбулаторному лікуванні туберкульозу набули підходи з використанням цифрових технологій – це: відео-дзвінки, самостійний запис пацієнтом на відео процесу прийому препаратів, використання смарт-боксів (спеціального пристрою, у який поміщаються протитуберкульозні препарати на визначений термін, максимум до місяця).

Інформація використана з сайту «Центр громадського здоров’я» МОЗ України